© copyright 2013
Корисн статт для Вас:
Микола Боклан актор театру кно. Закнчив КД¶ТМ м. ¶.Карпенка-Карого в 1988 роц. З 1988 року працював у Молодому театр, з 1997-го актор Кивського державного академчного театру драми комед на лвому берез Днпра. Театральн роботи: Сро, «Комедя про принади грха» Н.Макавелл, режисер Ю.Одинокий; ¶аков, «Ти, якого коха душа моя» Н.Птушкно, режисер Д.Лазорко; Петрюс, «Рогоносець» Ф.Кроммелнка, режисер О.Лсовець; Тон, «Так закнчилось лто» ¶.Шоу, режисер Е.Митницький; Олексй Вронський, «Анна Каренна» Л.Толстого, режисер Е.Митницький; Фредерк Феллоуз, «Глядач на виставу не допускаються» М.Фрейна, режисер Ю.Одинокий; Жорж Данден, «Любов часв Людовка» Ж.-Б.Мольра, режисер О.Дзекун; Лкар Гббс, «Наше мстечко» Т.Вайдлера, режисер Л.Зайкаускас; Лопахн, «Вишневий сад» А.Чехова, режисер Л.Зайкаускас; Срано де Бержерак, «Срано де Бержерак» Е.Ростана, режисер А.Блоус; Федр Орловський «26 кмнат » А. Чехова, режисер Е.Митницький. Знмався у фльмах: «Два кроки до тиш» (1991), режисер Ю.Тупицький; «Деклька любовних сторй» (1994), режисер А.Бенкендорф; «Атентат. Оснн вбивство в Мюнхен» (1995), режисер О.Янчук; «Чорна рада» (2000), режисер М.Засв-Руденко; «Богдан Зиновй Хмельницький» (2002), режисер М.Мащенко; «Дух Земл» (2003), режисер В.Янощук; «Залзна сотня» (2004), режисер О.Янчук; «Флософя» (2005), режисер А.Паскова. Розкажть, будь ласка, про роботу у фльм «Флософя» молодого режисера А. Пасково. Коли я прочитав сценарй, сталася комчна рч я вдразу почав уявляти себе в образ. До мого знайомства з матералом ми з Аллою тршки говорили стосовно того, хто головн геро, як вони люди. Але, прочитавши сценарй, я вже не випускав його з рук, цитував окрем рядки з нього акторам-колегам, просто був не в силах приховати захоплення: «Дивись, яка рч! Так стисло так мко! У якихось п яти-десяти сторнках життя двох людей те, яке було, те, яке , те, яке буде!» Я щось мпровзував при цьому, радився з ними. Ви знали, що буде знматися також Ярослав Гаврилюк? Так. На жаль, у театр нам не довелося зграти разом, а от у кно поталанило. Спвпраця з Ярославом задоволення, я знаю його прекрасн роботи в «Дудариках», «Грачах», «Вавилон ХХ». До реч, я також знмався у «Вавилон ХХ»! У масовц, коли був ще школярем! То, взагал, було мо перше знайомство з кно. Але, повертаючись до «Флософ», скажу, що зйомки проходили дуже легко. Знмали пд Кивом, у звичайнй сльськй хатин, що ледь диха, в якй жили й нин живуть люди. А на баян ви вчилися грати спецально для цього фльму? Я мтував. У дитинств знайомство з баяном було, але, мабуть, мен ведмдь на вухо наступив (смючись). Коли таких людей, як у «Флософ», бачиш у житт, вдчуваш якийсь незрозумлий смуток, а ваш персонаж зворушу... Для мене дина складнсть на зйомках була в тому, щоб не перебрати настльки матерал запалив мене. Я вдчув цю людину. Костюм, капелюх руд босонжки (котр, на жаль, у кадр не потрапили) я знайшов сам у цеху посеред мльйона (!) найменувань одягу взуття. Я до того ж придумав для свого персонажа таке: на його волосс, коли вн знма головний убр, ма залишатися слд вд «солдного» капелюха. Для цього я перед тим, як його одягти, мочив волосся. Ще бруднив соб навмисне нгт, в дуже багато картопл, щоб якнайкраще «вдшлфувати» манеру сти наш нацональний продукт (смючись). Допомагали в робот атмосфера убого й дуже маленько хатинки та чимала кльксть мух. Водночас я вдчував партнерство Ярослава , сподваюся, вн вдчував мо. Взагал, все складалося надзвичайно легко. Але, одне «але». Я не дуже згоден з фналом. Я хотв грати у фнал веселу псню, щось на кшталт Бреговича, дуже контрастне з самим фльмом, бо коли людина плаче, але гра веселу мелодю, це значить, що в не надя. А зробили навпаки Я розумю, що нкуди мй персонаж не вступатиме ( вн це зна), але ж той укранський гонор, укранське очкування прекрасного майбутнього, якого, по сут, нколи не буде, це наша ментальнсть. Мй персонаж брехун. Але вн бреше не заради вигоди, те, про що вн бреше, це той важль, котрий руха його життям. А коли ви не згодн з режисером, що вдбуваться? Коли сну спвпраця з режисером, це прекрасно, а коли сну диктат у творчост це вже не мистецтво. Найголовнше не тягти воза в рзн боки. Ваш слова: «Акторська професя вддушина, яку н на що не промняш». Хто вас причарував акторством? Сама професя. Батько й мати грали в аматорському самодяльному театр, мама й дос спва в церковному хор, батько добре гра на гтар, на баян. Так уже сталося, що брат я актори. Ви прийшли в театр драми й комед з Молодого Так. Я був зайнятий у Молодому театр у вистав «День кохання, день свободи». Едуард Маркович Митницький, подивившись цю виставу, запропонував мен працювати в його театр. Але там я працював ще, будучи студентом (разом з однокурсниками Вталм Борисюком, Володимиром Ющенком). Коли ж закнчив нститут, театр не змг взяти мене на роботу ан мене, ан мох друзв. ¶ тод Оглоблн запросив мене в Молодий театр. Яксь вистави зняли, коли ви пшли з Молодого? Так, «День кохання, день свободи». Пропозиця працювати в Театр на лвому берез була вчасною, я саме шукав рух з здив у Саратов до Олександра Дзекуна (вн мен запропонував роботу), подивився театр, мсто. Але питання призупинилося, тому що, погодившись працювати в Саратов, я мусив би пережджати разом з см ю, до того ж я громадянин Украни, театр у Рос. Врешт-решт, Дзекун перехав у Кив. Ви спвпрацюте? Працювали. Була вистава «Любов часв Людовка», не дуже вдала, на жаль (чи ми не зрозумли режисера, чи вн нас). Вона лише клька разв пройшла. Але, до реч, глядач ходив на не. Я ж не дуже шкодую, що зняли. Андрй Блоус ваш режисер? «Срано де Бержерак» ваша спльна успшна робота... З Андрм цкаво працювати. ¶ шкода, що призупинена (через фнансов неузгодження) робота над виставою «Небезпечн зв язки». (Поки готувався номер, стало вдомо, що прем ра вистави «Небезпечн зв язки» Ш. де Лакло вдбудеться в счн 2007 року. Л.Б.). Режисерське ставлення до актора у яких випадках можна назвати деальним? Коли виника спльна мова мж актором режисером, то сам пошук сценчного втлення ста цкавим. У стосунках актор режисер фнально крапки нема. ґ потенцйна крапка вистава, яка колись вдбудеться. А вистава, вона ж, як тсто, чим бльше будеш «вимшувати», тим краще. Мен таланить з режисерами. ¶ Андрй, Дмитро Богомазов, Юрй Одинокий, Едуард Маркович Митницький (який не тльки режисер, а й учитель), Олексй Лсовець, загалом, ус режисери, з якими я сьогодн працюю, це т, з якими важко (не бува легких ролей), але я розумю, чого вд мене очкують. Роль Срано очкувана робота чи примний сюрприз? Сюрприз. Над роллю близько року працював В.Горянський, але графк зйомок, у яких вн був задяний, не дозволив йому грати. От мен й довелося за пвтора мсяця освоти . На сьогодн роль Срано одна з мох найкращих, одна з мох взитвок. Наскльки можна бути емоцйним, граючи цього героя? До того ж у вашого персонажа особлива деталь нс. Взагал, без емоцй дуже важко його зграти. Коли маш внутршнй спокй, таку роль не зграш, бо вона вимага вмння кохати не на сто, а на тисячу вдсоткв. А щодо носа, то таки, дйсно, певн особливост. По-перше, нс суттво обмежу свободу зору бачиш, наче дв частини свту, як до того ж накладаються одна на одну. Але я забуваю про нс уже через дв хвилини псля початку вистави. ¶ на «Кивську пектораль» ви номнувалися саме за виконання ц рол. Так. ¶ свого часу також номнувався з виставою «День кохання, день свободи» (режисер Дмитро Лазарко). До реч, тод моя партнерша отримала «Пектораль». Важко було конкурувати з свом колегою? Вталй Лнецький номнувався разом з вами на «Кращого актора» у вистав «Нотатки божевльного» за М.Гоголем режисера Марка Нестантинера у Державному центр театрального мистецтва м. Леся Курбаса. Я, взагал, ставлюся до «Пекторал» спокйно. Можна сказати, що сцена в Театр на лвому берез для вас велика сцена, а сцена в Молодому мала? Скажу таке: Молодий театр був для мене будинком вдпочинку, а Театр на лвому берез це галери, де потрбно гребти гребти. Я свого часу займався академчною греблею. У цьому спорт вислв «упймати ляща»: коли хтось один сво весло залиша у вод, а вс нш члени команди гребуть, залишене весло ламаться може неабияк вдарити. Мен здаться, що наш театр пливе, бо нхто не кида свого весла. Коли у вистав «Срано» т ж виконавц ролей гвардйцв працюють на вс сто, то вдчуваш, що все рухаться саме так, як потрбно. Ось такий вн, дух партнерства! ¶деальний партнер. Кого ви можете назвати? У мене дуже багато хороших партнерв: Анатолй Ященко, Вталй Лнецький, а скльки виконавиць жночих ролей! Боюся когось образити, назвавши одн прзвища й не назвавши нш. Ви красивий мужнй актор. Чи доводилося вам ламати такий стереотип? Таке досить часто трапляться, причому з усма акторами, не лише з мною. Скажмо, я хотв би частше грати в комедях, на мою ж долю випадають так серйозн персонаж, як Федр Орловський у вистав «26 кмнат» режисера Е.Митницького. Тобто у вас амплуа мужнього героя? Мабуть, не знаю. У «26-ти кмнатах» Федр Орловський, якого ви грате, приверта увагу тим, що носить червону сорочку. На тл темних кольорв одягу нших персонажв Федр, таким чином, уособлю здорове ставлення до себе й до свту. Вн, на вдмну вд нших, точно зна, чого хоче. Кому належить дея «пдкреслити» його червоним кольором? Щодо цього персонажа, сну певна складнсть. У Федора зведено риси його самого, його батька. А текст, який я промовляю з сцени, це слова Федора, слова його батька, а ще, крм того, слова з окремих оповдань Чехова (робота в анонс вистав театру представлена так: «Антон Чехов. Сценчна композиця Е.Митницького за п сою «Лший» та оповданнями. «26 кмнат ». Досвд прочитання комед з одним пострлом». А п су «Лший» А.Чехов навть не включив у збрання свох творв, настльки негативно вн до не ставився. Л.Б.) ¶дея щодо червоного кольору належить художнику Олегу Луньову. Проте глядач на костюм дивиться перших тридцять секунд, а потм заглиблються в те, що актор творить за допомогою сво душ. У «Залзнй сотн» як вам працювалося? Важко. Важко, бо рол як тако там нема. Так, Громенко, командир загону, але Потрбно, напевно, серй дванадцять, щоб вибудувати характер кожного з персонажв фльму. Ус геро цього фльму сторичн особи, у цьому також складнсть? Я знаходив книжки на цю тему, але, читаючи матерал, де написано: «зайшли сюди», «прийшли сюди», «постояли тут», не маш можливост показати переживання людини, долю. Звичайно, ми намагалися щось збудувати. Але кно це те, що дуже швидко народжуться, й деколи розумш, що не вистачило часу щось додумати, щось врахувати. Я не дуже задоволений свом снуванням у цьому фльм. Дуже важко грати геров, як чомусь мають бути лише деальними й позитивними. Але ж, щоб бути позитивним, треба бути й негативним у якихось речах. А хто ваш персонаж у фльм «Атентат, або Оснн вбивство в Мюнхен»? Там у мене невеличка роль, але, здаться, я в цй рол бльше схожий на себе, персонаж, якого я граю, бльш реальний, нж Громенко. У зйомках фльму «Дух Земл» режисера Володимира Янощука, до реч, його першй серйознй робот у великому гровому кно, крм укранських, брали участь росйськ актори. Було взаморозумння з росйськими колегами? Прекрасне взаморозумння! Актори актори! Нема значення, звдкля вони. У цьому фльм мй персонаж депутат Чеканюк ¶сну переконання, що в кно нхто нкого не вчить. У кно актор ма миттво показати те, на що вн здатен. У диплом написано: «Актор театру й кно», але про кно нам нчого не розказували. Кно це нститут самонавчання. «Два кроки до тиш» ваш перший фльм. Юрй Тупицький, режисер картини, допомагав у «навчанн»? Так, це перший фльм. А мй перший знмальний день був такий: з Ашгабада нас повезли на полгон, де я «потрапив» у руки гримера (Миколи Акопяна), котрий вдразу взявся стригти мо волосся. Потм вн намастив мо обличчя основою для гриму, взяв пригорщу земл, дмухнув мен в обличчя сказав: «Бездоганно виглядаш! За кулемет!». А оператор Сергй Борденюк, до реч, прекрасний оператор, налаштувавши камеру, наказав: «Вдстрлюйся!», я лг почав «вдстрлюватися» Взагал, в кно постйно не вистача часу. Звичайно, фльми, що мають величезний пдготовчий перод, як картина «Хрещений батько», в нашому ж кно час це плвка. Бувало, кажеш: «А можна я » чуш у вдповдь: «Не можна! Плвка закнчилася». А щодо навчання, то можу сказати, що оператори часом бльше допомагають, бльше навчають, нж режисери. Ви мате на уваз Вталя Зимовця, оператора «Залзно сотн», досвдченого майстра, котрий зняв картину «Пропала грамота»? Так. Ми з ним могли й посперечатися, але й то було на користь. Вн суттво допомагав мен в робот. Фльм «Деклька любовних сторй» зняв А.Бенкендорф. Вн переконаний, що це укранське кно, хоча й зняте за сюжетами Боккаччо та нших великих талйцв . Погоджутесь? На сто вдсоткв, це укранське кно. Спершу я пробувався на одну роль, врешт-решт зграв ншу, а ще, крм того, мй персонаж у фльм задля того, щоб потрапити в будинок кохано, переодягаться в жнку. Пригадую, як мен «мостили» груди, як я голив волосся на грудях. Мен навть пощастило попрацювати в одному кадр з Георгм Вциним. Вн завжди мав яксь «заготовки», входячи в кадр, водночас придумував щось просто на майданчику й мг, спираючись на свй ггантський досвд, сам навчати нших. Хочу сказати, що люди його поколння це велик вчител не лише щодо профес, а й стосовно життя. Останнм часом у кно що довелося грати? У фльм «Дев ять життв Нестора Махна» режисера Миколи Каптана в мене маленька роль, сам фльм я ще не дивився й не можу сказати, що як я там «награв». Моновиставу хотли б зграти? Так! Але для цього мен потрбен режисер цкавий матерал. Який матерал вас цкавить? Це може бути й Леся Укранка, на мй погляд, творчсть ще недостатньо розкрита. Це можуть бути й абсурдисти: Е.Йонеско, С.Беккет, з творами яких я ще не мав можливост попрацювати, тому мен було б цкаво. Яка професя, на ваш погляд, абсолютно протилежна акторськй? Мабуть, полтики це повна протилежнсть акторам. Коли актор на сцен бреше, тобто коли вн фальшивий, його чимось закидають або виженуть з сцени криками. Полтики ж на великй сцен життя весь час фальшив. Взагал, шкода, що в нашй кран культура й духовнсть нкому не потрбн
Микола Боклан у фльм «Флософя». Режисер А.Паскова. Кностудя м. О.Довженка. 2005.
МИКОЛА БОКЛАН: «НЕ БУВАґ ЛЕГКИХ РОЛЕЙ»
МИКОЛА БОКЛАН: «НЕ БУВАґ ЛЕГКИХ РОЛЕЙ»
